Сказочница

Один із похмурих, але чудових ранків...
Я сьогодні не працюю, пацани, на дачі))))
Сьогодні час забути про застуди і невзгоди)

Коли ти тусиш в закритому Лео клаб (оО), коли тебе запрошують в театр представники європейських дипломатичних представництв, коли ти виграєш грант на навчання в Європі, зрештою, коли ти просто в органайзері вже забігла на місяць вперед, тобі стає просто на-ла-жить на вєрмут за 30 грн на лавачькє. Особливо, коли ти не запрошена))))
Мені здається , всьому є межа.
Мені сказали, всьому є кредит. Кредит довіри. Був. Кредит довіри теж вичерпний. Просто всьому є межа.
Можливо, колись, колись давно, я б плакала... Думала... Але ж не той час. 21ст.йопта. Київ_сіті. оО
Так, я не відпочила зовсім на тср-і. Всього 2 ночі ночувала вдома. Зате я об"їздила пів-України, зате я познаомилась з незліченною кількістю людей, і це не знайомі - чіста далгануть сігаретку чи пійсят копачек, а цвіт нації (с) ггг))) , у них незліченна кількість ідей і можливостей. Для мене зараз це головне.
Пишу хуйню. Да.))) Я вмію))) паблік спікінг і всьо такоє (с)піздат

 

(13:14:35 25/10/2008)
знаешь , я думаю никого не приглашать на вислова какое-то время, я просто так понял что меня никто никогда не приглашает.

Колись би, і я засмутилася.
Але, імхо (ухахахах....)))), те що круто в 15 років - в 20 не солідно))) шарите про що я?)))
мрії, прагення, плани на майбутнє і бачення "крутості" людей і подій зростають разом з нами. 
Примітивізм існування і відпочинку не є крутим. Вчитися теж можна цікаво. Не тупо чиатючи і переписуючи книжки.  Але я не про те. Просто, мені здається, я дещо виросла... І примітивізм , про який я писала вище, мене не впирає. Ну що поробиш. І певно класно, що склалось з вами все так як склалось. З кожним з вас.
І я рада, що я зараз є як я є. Я щаслива, що мене немає на певних ваших фото; і що певних фото вас немає у мене. Хоча це дрібниці. Фоткі можна видалити. Але викинути з серця... Думаю, все в этом мире проходящее. Как трамваи.))))